«Щедрик»: українська історія Carol of the Bells

Музична основа *Carol of the Bells* походить зі «Щедрика», хорової обробки української народної пісні, яку створив Микола Леонтович. Знайомий англійський текст з’явився пізніше: 1936 року його написав Пітер Вільговський. А між українським твором і різдвяною англомовною версією була велика подорож хору, що представляв Україну за кордоном. Її сліди збереглися в концертних програмах, газетах і навіть листівці з трансатлантичного рейсу.

Хор, який представляв Україну світові

Міжнародна історія «Щедрика» пов’язана з боротьбою України за незалежність. Закордонні виступи мали не лише мистецьке завдання: вони допомагали розповідати про країну, її культуру та прагнення політичного визнання.

За історичним оглядом Карнеґі-холу, Симон Петлюра вбачав у культурі можливість здобути підтримку для України, суверенітет якої не визнавала радянська Росія. Очолити хор він доручив диригентові Олександру Кошицю. Колектив вирушив спочатку до Європи, а згодом до Америки. Серед обраних творів був і «Щедрик» в обробці Леонтовича.

У Європі хор дав понад 200 концертів. Його слухали політичні, академічні та релігійні діячі, а також звичайна концертна публіка. Про виступи з’явилося понад 500 рецензій десятьма мовами. За цими числами стоїть важлива частина історії: українські співаки представляли власну культурну традицію тоді, коли країна боролася за право на самостійне існування.

Саме в контексті такої культурної дипломатії Карнеґі-хол розповідає про вихід «Щедрика» на міжнародну сцену. Музичне визнання, однак, не означало перемоги у війні за незалежність.

Через Атлантику до Карнеґі-холу

Подорож до США можна простежити за конкретними датами й архівними свідченнями. 15 вересня 1922 року учасники нещодавно реорганізованого Українського національного хору сіли в Гамбурзі на пароплав RMS Caronia компанії Cunard. До Нью-Йорка вони прибули 26 вересня.

У колекції учасника хору Миколи Костецького збереглася сувенірна листівка з цього рейсу. Напис українською та англійською фіксує маршрут Гамбург - Нью-Йорк і дати переходу через океан. Після прибуття імпресаріо Макс Рабінов подбав про висвітлення приїзду колективу в газеті New York Tribune.

5 жовтня 1922 року хор виступив у Карнеґі-холі. Саме тоді відбулася американська прем’єра «Щедрика». Обробка Леонтовича прозвучала в першій половині програми, що загалом налічувала 35 творів.

Нью-йоркські критики відзначали технічну майстерність і виразність співу, хоча, як уточнює Карнеґі-хол, окремо «Щедрика» в рецензіях не виділили. Український історико-освітній центр показує листівку та газетні матеріали у своїй онлайн-виставці. Завдяки їм за відомою датою прем’єри можна побачити саму подорож і людей, які її здійснили.

Гастролі не обмежилися одним концертом

Після Карнеґі-холу історія колективу в Америці лише розгорталася. 15 жовтня хор дав ще один нью-йоркський концерт, цього разу в Hippodrome, а потім вирушив у турне Сполученими Штатами.

Упродовж 1922-1924 років співаки виступали у США й Канаді, а також у Мексиці та Аргентині. Архівні матеріали дозволяють побачити різні епізоди цих гастролей, а не лише найвідомішу сцену. Зокрема, у Мехіко хор дав кілька виступів перед заповненими трибунами головної арени. Газетні вирізки за січень 1923 року засвідчують його перебування в Канзас-Сіті, штат Канзас.

Ще один документ походить із Буенос-Айреса. Це програма меморіального заходу на честь померлого президента США Воррена Гардинга, який 1923 року організували американці, що жили в Аргентині. Український хор виконав там американський гімн «Lead Kindly Light» і твори зі свого репертуару.

Такі свідчення доповнюють історію «Щедрика» важливим контекстом: колектив, який представив його американській публіці, працював у різних країнах і пристосовував програми до різних подій та аудиторій.

Як з’явився англійський текст Carol of the Bells

1936 року Пітер Вільговський написав до музики нові англійські слова й дав версії назву *Carol of the Bells*. Отже, англомовний твір варто розуміти як пізніше переосмислення, а не як український текст, просто перенесений в іншу мову.

Український історико-освітній центр зазначає, що Вільговський народився в Нью-Джерсі в русинській родині з Пряшівщини, нині території Словаччини. За матеріалами Центру, він був серед слухачів перших нью-йоркських концертів хору. Водночас Карнеґі-хол називає його присутність саме на прем’єрі 5 жовтня переказом, а не беззаперечно встановленим фактом.

Чому центральним образом стали дзвони? Джерела пов’язують це з враженням передзвону, яке справляла музика. Проте Центр наводить й іншу можливість: асоціацію з іншою колядкою, у якій хор наслідує церковні дзвони. Тому подавати єдине пояснення як остаточно доведене не варто.

За даними Карнеґі-холу, 1936 року Вільговський включив свою версію до репертуару шкільного хору та опублікував її у видавництві Carl Fischer Music. Його робота хорового педагога, диригента й аранжувальника сприяла поширенню нового англійського тексту.

Пам’ятати не лише мелодію, а й імена

Останнє турне Українського національного хору США та Канадою відбулося 1926-1927 років. Після нього колектив фактично припинив існування. Кошиць оселився в Нью-Йорку, а в 1940-х проводив літа у Вінніпезі, де помер 1944 року. Його архівні матеріали зберігаються у вінніпезькому Осередку.

Ця історія стає точнішою, коли розрізняємо внесок кожного: українська народна пісня, хорова обробка Леонтовича, праця Кошиця та співаків, пізніші англійські слова Вільговського. «Щедрик» і *Carol of the Bells* музично пов’язані, але їхні назви й тексти не взаємозамінні. Знайомство з цим шляхом дає нагоду почути у різдвяному творі також історію українського хорового мистецтва.

Щоб бути ближче до українського життя у вашому місті, знаходьте українські бізнеси та послуги для громади через Ukrainian Pages.